У 1995-му я став молодим, як на той час, доцентом кафедри медичного інституту і з головою поринув у те, щоб зробити в Україні сучасну стоматологію світового рівня. Дуже швидко я зрозумів, що в рамках державної установи це зробити неможливо, і почав думати про власний проект, підшукуючи для цього найкращі місця у центрі Львова.

Я тоді ще не знав, що дорога веде мене у бізнес, а не просто у приватну стоматологію. Як це не дивно, але про те, що у мене немає грошей, я не думав, а просто «жив» своєю ідеєю. Шукаючи гроші і бігаючи по різних банках та фондах, я, для початку, у 1996-му позичив 35 тисяч доларів (на момент відкриття власної справи, у 1998-му, у мене було кілька десятків кредиторів) і купив одну квартиру площею 100 м² (купив, тому що культури оренди тоді ще не було). Потім позичив ще 35 тисяч доларів і купив ще одну, поруч, також 100 м².

Два роки на ремонт (по суті, на реконструкцію, адже було вивезено 450 вантажних машин сміття та завезено 20 000 цегли) пролетіли, як одна мить. Поки, за знову позичені у знайомих гроші, робив ремонт (все це згодом, у 2014 році, я описав у своїй книзі "Як я став Заблоцьким"), я проводив перемовини з компанією Siemens, яка, як я прочитав в одному з журналів, може надати кредит на обладнання.

Аналізуючи свій шлях, я лише тепер, як мені здається, можу знайти відповіді на питання, чому у моєму житті все так сталося, чому, наприклад, не маючи грошей я одразу потрапив у преміум?

На мою думку, все просто: для дешевого обладнання грошей у мене і так не було, а кредити могли дати лише виробники преміум-обладнання. Тим часом мої колеги-стоматологи прозвали мене «Титаніком», говорили, що такі проекти передчасні не лише для Львова чи Києва, але й для Москви, і шукали відповідь на питання, звідки я взяв гроші, адже відповідь, що просто позичив, була для них непереконливою. Все стало на свої місця після того, коли один мій приятель пожартував, що моя дружина — це племінниця Клінтона! Всім одразу стало легше хоча і до сьогодні легенди на цю тему не вщухають.

Навіть сьогодні, коли я говорю, що таких стоматологій у світі дуже мало, я взагалі не намагаюся переконати в цьому інших людей, адже навіть мені, стоматологу, важко повірити в те, що таких стоматологічних закладів немає, ну, наприклад, у Лондоні (у 2015-му я там таких проектів, як моя «клініка», так і не знайшов).

Тим не менше я знайшов відповідь і на це питання! Я просто зробив медичний центр по каталогам! Тоді, у 1996-му, мій приятель привіз мені з Німеччини цілу сумку каталогів з обладнанням і сказав, щоб я не дивився на ціну, — просто йому здається, що це для мене. Мені ж здавалося, що в каталогах мала бути показана реальність західного стоматологічного світу, а виявилося, що там була зображена мрія!

Я втілив у життя чужу мрію і лише згодом дізнався, що коли у нас у Львові було 5 стоматологічних установок преміум класу Естетика-1065 від компанії КаВо (КаВо і Сіменс - це, як Мерседес і БМВ), то в Берліні була продана лише одна. Ми були першими у світі, хто мав систему внутрішньоротових відеокамер та ТВ-монітори на стоматологічних установках, за що компанія КаВо, під час  нашого відкриття, у вересні 1998-го, нагородила нас відзнакою "1 взірцева клініка КаВо".

Тим не менш, починаючи з 2005-го, я почав бути незадоволеним існуючим станом речей і протягом трьох років провів кілька грандіозних реконструкцій у своїй «зразковій» та на той час уже успішно працюючій «клініці». А саме: реконструкцію стерилізаційної, фактично «будівництво» туалетних кімнат для пацієнтів площею 40 м², реконструкцію та будівництво цілого операційного блоку для потреб зубної імплантації. При цьому площа закладу стала понад 350 м².

Лише у 2008-му, через 10 років після відкриття, я зміг віддати всі свої кредити!
У цьому ж році я прочитав свою першу книжку про бізнес, яку подарував мені мій колега і пацієнт зі словами: «Візьми і прочитай! Це книжка про тебе!».
Саме там, у книжці «Фанкі-бізнес, або бізнес у стилі фанк», я прочитав слова президента компанії Canon, що для того, щоб мати шанс досягнути успіху, треба зробити щось таке, чого раніше до тебе ніхто не робив!
Мені здалося, що це були слова про мене і що «Титанік» — це вже не так і погано!

Недовго ми — я і моя дружина Зеновія, яку ще у 1998-му я попросив допомогти мені у бізнесі і яка за 10 років стала професійним директором медичного центру, — тішилися тим, що ми нікому і нічого не винні.
У 2009-му ми знову позичаємо свій другий мільйон (на той раз у євро, а не в німецьких марках) і буквально за три місяці відкриваємо медичний центр площею 300 м² — Центр стоматологічної імплантації у Києві, уже не купляючи, а орендуючи приміщення.
Як на мене, такий підхід став результатом не лише більшого досвіду, але й більшого розуміння того, що володіння стоматологією і володіння приміщенням — це два різних бізнеси. Та й до того ж купівля приміщення у центрі Києва вимагала б залучення ще 1 млн євро, що ставало непідйомним тягарем з точки зору обслуговування такого кредиту.

— Це як за склом у гінеколога! — потішалися надо мною мої київські колеги, дивлячись на мої прозорі вікна, а потім, по ночах, щоб ніхто не бачив, приїздили і заглядали всередину — вночі всередині горіло світло, і екскурсію стоматологічним закладом можна було пройти, не заходячи в середину!

— Ну і що, що медичний центр гарно виглядає! У нього нічого не вийде! Це не початок 90-х. Ринок Києва вже давно поділений, тим більше у преміум-сегменті! — говорили вони.

— Найважче у преміумі — це терпіння!

Висновок, який я зробив трохи згодом, переживши розпач від того, що у мою, без перебільшення, «круту» установу з паркінгом перед вікнами у центрі Києва, мало хто приїздив. А тим, хто приїздив чи заходив, я, як і колись у Львові, робив екскурсію, показуючи і розповідаючи все про «клініку», її обладнання — установки, які мають вмонтовану систему дезінфекції, кабінет стерилізації, якого ніхто не має в Україні, щоб пацієнти нічим не заразилися, єдину у Києві операційну для зубної імплантації, схожу на операційні для операцій на серці, працівників, серед яких немає універсалів, а лише вузькі спеціалісти — такі собі зірки стоматології.

Це потім, у 2013-му, Forbes напише про нас статтю і сформулює п'ять причин, чому ми стали такими успішними. Екскурсія та прозорість і були одними з них. Відкриті на ніч вікна з включеним світлом були не лише елементом маркетингу, але й самим що не є менеджментом, адже працівник, який йшов додому, мав прибрати кабінет так, щоб ззовні він виглядав бездоганно! Саме так «працювала» і екскурсія, адже працівники ніколи не знали, які двері чи який ящик я відкрию під час екскурсії (тепер проводити екскурсію вміє чи не кожен мій працівник), підтримуючи тим самим бездоганний порядок всередині закладу.

Починаючи ще зі Львова, за 25 років наполегливої праці, нам вдалося побудувати «Систему Заблоцького». Усіх дорослих пацієнтів, як у Києві, так і у Львові, консультую лише я, висловлюючи припущення (а не вердикт) про подальший план лікування (з часом це буде робити моя донька Оленка у львівській «клініці» та мій син Олег у київській «клініці», але сам принцип залишиться). Після додаткових обстежень ми проводимо консиліум, на якому присутні всі лікарі львівської та київської «клінік», які з «рукою на серці» приймають уже консолідований план лікування, де кожен лікар «голосує» за цей план своєю совістю. Я пишаюся таким колективним та відповідальним способом прийняття рішень, хоча мої титули професора та досвід дають мені повне право одноосібного рішення. Ми, а не лише я, ніколи не запропонуємо той чи інший план лікування, наприклад, видалення зуба чи лікування брекетами, лише тому, що вміємо це робити, а тільки тому, що прийдемо до спільного висновку, що це ідеальне рішення для нашого пацієнта.

Тим часом, очікуючи пацієнтів, я роздумував над тим, чому люди в Україні не приходять на зубну імплантацію, чому заможні та дорослі діти не приводять на імплантацію своїх батьків?

Найпростішим припущенням було те, що це просто дорого, проте я прийшов до висновку, що, швидше за все, люди про зубну імплантацію просто нічого не знають! Люди не знають, що імплантація придумана для повністю беззубих людей і що за одну операцію можна повернути беззубим людям втрачену якість життя — встановити зубні імплантати та поставити на них такі штучні зуби, які не лише виглядають, але й працюють, як справжні, і що, саме головне, їх не треба на ніч знімати та класти у склянку з водою!

Я, як на той час президент Асоціації імплантологів України, зібрав понад 200 волонтерів з усієї України — членів асоціації, — які за свій кошт протягом двох років повернули якість життя понад 700 чужим «мамам». Ми провели такі акції у 10 містах України.
Потім, по закінченні свого президентства в Асоціації імплантологів, я організував соціальний проект ІІА і поширив цю ідею і на інші країни світу, а обличчям проекту стала, на той час, 93-річна Ніна Черепанцева, учасниця нашої акції у Києві у 2010-му.

При тому, що вартість такої роботи у Європі сягала десь 10–15 тисяч євро, для людей, які брали участь у цьому проекті, як в Україні, так і за кордоном, все було безоплатно! Все було зроблено за кошт лікарів та компаній-виробників зубних імплантатів, які давали їх лікарям (своїм клієнтам) безкоштовно. Беззубих людей, яким ми повернули втрачену якість життя, стало більше 1000.

— Я все життя мріяв про такий проект і лише ви, українці, його зробили! — сказав нам професор Бренемарк, який придумав для людства зубну імплантацію і який запросив нас до себе додому, в Гетеборг.

Потім, починаючи з 2010-го, якось так, ніби само собою, мене почали запрошувати на телеканали, давати інтерв'ю газетам та журналам, запросили відкрити TEDx, виступати зі своєю презентацією про соціально відповідальний бізнес, де я мав змогу розповідати і про свій проект, і запрошувати людей на екскурсію в «клініку».

Відвідування стоматології людьми з бізнесу, представниками бізнес-шкіл, відомими маркетологами України, окрім їхньої, часто публічної, оцінки, давало мені розуміння того, що моя інтуїція була правильною, що багато речей ми робимо не те що правильно, але й так, що це відповідало світовим канонам ведення бізнесу, хоча ми з ними не були знайомі. Вперше для себе з вуст професіоналів я почув, що ми працюємо у системі «customer intimacy» («близькість до клієнта»), а наш кейс потрапив в усі презентації DYB club, де ми стояли в одному ряду з Marriott.

Зовнішній вигляд медичного закладу, паркувальник, вишколені адміністратори і навіть одяг персоналу, який ставив клієнта вище лікаря, відсутність будь-якого натяку на стоматологію в коридорах установи, відсутність сертифікатів на стінах, відсутність стоматологічного запаху, стандарт чистого столу в кабінеті — нічого стоматологічного, що могло б налякати чи роздратувати нашого пацієнта, — робили нас не подібними на інші стоматологічні установи.

У 2012-му у мене купили франшизу (ліцензію), і преміум-стоматологія, зроблена за моїми стандартами, з'явилася в Одесі.

Через два роки ми продали нашу франшизу і в Європу, в Болгарію, де в центрі Софії, у будинку Європейського парламенту, з'явилася стоматологія, зроблена за українськими стандартами.

У 2013-му ми відкрили приватний навчальний заклад — «Академію Заблоцького», напрямком якої стало навчання «секретам» приватної медичної практики або тому, чому не навчають у медичних ВНЗ. Зокрема, на моєму майстер-класі «Маркетинг від Заблоцького» я намагаюся навчати керівників медичних закладів тому, що саме керівник, крім того, що він є лікарем чи головним лікарем, має бути маркетологом, стратегом та візіонером.

Я цілком поділяю думку про те, що будь-який заклад (стоматологічна "клініка" не вийняток), має виглядати, як церква. Кожен власник має задуматись над тим, як виглядає його компанія, як вона пахне чи якою вона є на смак.

Згодом, коли на той час декан KMBS (Києво-Могилянської бізнес-школи) запросив мене прочитати майстер-клас про сервіс для компанії Porsche, наголошуючи, що наш сервіс вище, ніж у будь-якому автосалоні чи навіть п'ятизірковому готелі Києва, я почав шукати причини, чому їм це так здається, адже ми ніколи не ставили собі за мету мати найкращий сервіс.

Так, я знайшов відповідь і на це питання. Турбота про людину — так, про людину, а не про пацієнта чи навіть клієнта, а про людину, яка в силу обставин стала пацієнтом, — ось що складало враження бездоганного сервісу!

Ми добре усвідомлювали, що стоматологія — це спеціальність вимушеного попиту, і робили все від нас залежне, щоб зменшити страх людей перед стоматологією, а тим більше перед хірургією: ми вважали, що сучасний пацієнт, чи то дитина, чи то дорослий, не має бути присутнім на своєму лікуванні!

Переважна більшість хірургічних втручань проводилися не під місцевим знечуленням, а під час сну, який у відчуттях наших пацієнтів, незалежно від часу самої операції, тривав лише дві секунди — одну секунду, щоб заснути, а другу — щоб прокинутися.

Навіть у цих випадках, коли ми робили «маленьку» анестезію, наприклад, задля пломби, ми давали нашим пацієнтам пригубити крапельку коньяку, щоб швидко зняти негативне відчуття «губа, як вареник».

Такі моменти нашої турботи спонукали наших пацієнтів писати про нас у соцмережах: «Я йшов від стоматолога з присмаком дорогого коньяку, а не з уявою жужжання бормашини...» чи «Ваша кава з собою зробила мій день!».

Через три роки після відкриття Центру стоматологічної імплантації у Києві, у 2012-му, ми відкрили Центр дитячої стоматології у Львові, основним напрямком якого стало лікування дітей під наркозом, коли вони сплять. Згодом аналогічне дитяче відділення ми відкрили і на базі київського лікувального закладу, яке почало працювати по суботах та неділях. Через рік після відкриття дитячої «клініки» у Львові, заради покращення комунікації між двома закладами, ми «зробили» підземний тунель — «перше метро у Львові», як ми любимо жартувати, — а площа двох медичних центрів становила вже 700 м².

Ніколи не зупинятися — ось, як на мене, ще одне правило, яке треба знати керівнику, який хоче бути лідером у своїй галузі.

Водночас, маючи неабиякий досвід у відкритті нових стоматологічних клінік, усвідомлюючи, що саме найгірше для керівника — це нічого не робити, я постійно задумувався над стратегією, тобто над тим, як має виглядати мій бізнес, скажімо, у 2030 році. Особливо гостро це питання стало тоді, коли одна з інвестиційних компаній хотіла купити частку у наших закладах у Києві та Львові і пропонувала нам 20 млн євро для розвитку з наміром відкрити клініки за нашими стандартами та виглядом, подібно до київської «клініки», по всій Україні.

На велике здивування керівництва інвестиційної компанії, ми відмовилися. Ми добре усвідомлювали, що не проблема побудувати лікувальні заклади та купити обладнання. Проблема — як у спеціалістах, яких неможливо буде знайти по всій Україні, так і в тиражуванні п'ятизіркового сервісу, де як одне, так і друге підвищувало ризик втрати нашої репутації, яку ми так важко здобували.

Звичайно, можливість так просто отримати фінансування манила, проте ми поставили перед собою більш складне завдання — як знайти таку модель розвитку, яка б дозволила нам відкривати нові медичні установи, робити це власними силами та з мінімальними ризиками.

Ми усвідомлювали, що знову знайти щось таке, що до нас ніхто раніше не робив, буде досить складно. Складно віднайти свій блакитний океан чи своє неоране поле на переповненому стоматологами ринку, але ми продовжували його шукати!

Роздумуючи над стратегією та усвідомлюючи, що українці мають дуже хворі зуби і щоб бути ближче до людей, ми відкрили наш ще один соціальний проект — Representative office (представницький офіс) у торговому центрі Victoria Gardens у Львові, метою якого було навчити людей, як дорослих, так і дітей, правильно чистити зуби і засвоїти просте правило «Чисті зуби не хворіють».

Ми вклали в цей проект (ремонт, облаштування та обладнання) більше ніж 20 000 євро, витрачаючи по 2000 євро на місяць на оренду та обслуговування (загалом близько 44 000 євро). За рік існування цього проекту ми безкоштовно обстежили більше ніж 2000 дорослих та 2000 дітей, провели відеоогляд зубів більше ніж у 1000 бажаючих, надали понад 1500 консультацій та провели навчання з чищення зубів більше ніж для 2000 людей!

За цей час ми усвідомили і нашу стратегію!

Отже, ми залишаємо та розвиваємо в Україні лише дві "клініки" - у Києві та Львові, де
концентруються «зіркові» спеціалісти з дорослої та дитячої стоматології та вирішуються складні проблеми із зубами.

З огляду на це, такі клініки, де є спеціальні операційні (як для операцій на серці), наркозно-дихальні апарати та реанімаційне обладнання найвищого рівня, дизельні й газові генератори на випадок відсутності електроенергії, наркотичні кімнати для зберігання ліків (наркотичних засобів), а також «зіркові» спеціалісти в стоматології (майстри та кутюр’є) — анестезіологи й анестезісти — та високі ризики, можна назвати іноземними термінами, як HUB чи NASA. Кабінети професійної гігієни в цих двох «клініках» (перший такий кабінет в Україні ми відкрили у Львові ще у 1998 році) стали кабінетами пародонтології. Там працюють не лікарі-гігієністи, які займаються профілактикою, а лікарі-пародонтологи, що вирішують складні завдання в пацієнтів із пародонтитом (запаленням ясен). Вони часто проводять об’ємні втручання, які тривають по кілька годин під наркозом (пацієнти сплять), у рамках стаціонару одного дня. У планах — будівництво стаціонару для щелепно-лицевої хірургії, що відповідає терміну Hospital, де пацієнти зможуть залишатися на кілька днів.

В результаті у Києві та Львові ми повністю оновили обладнання (хоча йому й надалі нічого не бракує — у багатьох країнах світу таке обладнання працює понад 50 років). Ми придбали 11 установок Estetica E-80 від компанії KaVo вартістю 70–80 тисяч євро кожна, зберігаючи статус стоматологічної «клініки» з найкращим (найдорожчим) у світі та єдиним в Україні обладнанням. У планах — замінити ще три установки у львівській дитячій «клініці»

Водночас, навколо цих двох "клінік", у Києві та Львові, починаючи з 2017 року, ми розвиваємо мережу Dental Care Offices, де ми займаємось виключно профілактикою за Формулою Заблоцького , у дорослих та дітей.

Ці офіси мають бути сателітами навколо кожної з клінік і розташовуватися в різних куточках Києва та Львова — південь/північ/захід/схід, щоб людям було зручно добиратися (ближче до роботи чи місця проживання). Філософія такої стратегії полягає в тому, що заради лікування люди добираються до клініки, де б вона не була, незалежно від зручності. Проте лікування, яким би складним та тривалим воно не було (середній термін для складних випадків — приблизно три роки), має початок і кінець, а профілактика — на все життя! Тому мережа наших офісів має бути зручною для регулярних відвідувань усієї сім’ї. Усі офіси подібні між собою, як дві краплі води. У кожному — по чотири кабінети: у двох (поряд) працюють двоє дорослих гігієністів, щоб тато й мама могли приходити на паралельні візити (унікальна опція); у третьому — лікар-ортодонт, який займається ортодонтичним лікуванням дорослих та дітей. Варто зазначити, що ортодонт у першу чергу займається профілактикою. У складних ортодонтичних випадках (переважно у дорослих) пацієнтів скеровують в клініку, де вони проходять лікування за Системою Заблоцького.

І ще один кабінет — найголовніший! Там працює дитячий стоматолог, який опікується здоров’ям зубів у дітей від 6 місяців. Специфіка роботи нашого дитячого стоматолога теж унікальна: в офісі він займається виключно профілактикою, але у разі виявлення карієсу (дірки в зубі) дитину скеровують до «клініки» на лікування — до того ж самого лікаря. Після лікування дитину повертають в офіс — до здорових! Варто зазначити, що регулярні візити на профілактику (що три місяці) дають змогу «побачити» карієс на ранній стадії, що не вимагає складного лікування, а тим більше, лікування в наркозі. Станом на 2024 рік у нас таких «офісів» три - два у Львові та один у Києві. Останній, Dental Care Office by Zablotskyy, ми відкрили наприкінці 2021 року, за два місяці до війни.

Кожна наша "клініка" (у Києві та Львові), а це окрема бізнес-одиниця, розвиває свої проекти за власні кошти, залучаючи за потребою і кредитні ресурси. Зважаючи на обмежену кількість послуг в наших офісах, ми зуміли зменшити інвестиції для Dental Care Offices, які на вигляд нічим не відрізняються від справжнього медичного закладу, з 1 млн. до 300-500 тисяч євро на один об'єкт площею приблизно 250 м.кв., де розміщується 4 стоматологічні установки.

Нашим пріоритетом є Ваша безпека та безпека Ваших дітей. Нашу безпеку можна побачити! Ми знаємо, що 56% людей, які заразились гепатитом, заразились ним у стоматолога, тому у кожному з наших офісів на перший план, подібно до ресторанів з відкритою кухнею, ми винесли кабінети стерилізації (наша фішка), так як ми усвідомлюємо, що ризик заразитися гепатитом під час профілактики не менший, ніж під час зубної імплантації.